Чотири відмінності журналіста від псевдожурналіста

Журналіст	Недоброякісний пропагандист
1. Правдиво подає аудиторії джерело поширюваних ним поглядів та оцінок (ним може бути сам журналіст або, наприклад, представлена в журналістському матеріалі інша особа чи організація).	1. Ховає від аудиторії джерело поширюваних ним поглядів та оцінок: себто поширює односторонні оцінки як нейтрально-безособові («сіра пропаганда») або поширює від імені одного джерела погляди та оцінки, які насправді належать іншому джерелу («чорна пропаганда»).
2. Адекватно регулює ступінь однобічності поширюваних ним поглядів та оцінок залежно від обраного жанру (репортаж, інтерв’ю, аналітика, публіцистика тощо). Надає незалежну експертну оцінку в тих жанрах і форматах, де баланс думок є обов’язковим елементом. Відділяє оцінки від фактів.	2. Дозволяє собі більше однобічності, ніж це прийнято відповідно до стандартів обраного жанру. Змішує оцінки та факти.
3. Уміє розпізнати суспільно важливу неоднозначність ситуації і не подає її аудиторії як таку, що заслуговує на цілком однозначну оцінку.	3. Подає як «об’єктивно однозначну» ситуацію, щодо якої суспільно важливою є наявність різних оцінок чи точок зору.
4. Дотримується професійних та етичних журналістських стандартів: не поширює фейки, не приховує відому йому і важливу для обраної теми правдиву інформацію, навіть якщо вона не збігається з його власною думкою, не «підганяє» матеріал під заздалегідь задану оцінку тощо.	4. Не дотримується професійних та етичних журналістських стандартів.

На Київщині знищили стратегічне обладнання, яке покривало радіосигналом 95 % України

На Київщині знищили стратегічне обладнання, яке покривало радіосигналом 95 % України: Новини України та світу

No comments

Chag Pessach sameach!

Так что там с НП?

«Миротворець» хоче запроторити журналістку Станко до «секретної в’язниці СБУ для представників Amnesty International»

Центр «Миротворець» опублікував оголошення про «збір коштів на будівництво секретної в’язниці СБУ для представників Amnesty International», помістивши поруч фото журналістки «Громадського» Анастасії Станко і підпис, що вона в очікуванні на першу чергу. Анастасія Станко розцінила це як погрозу та психологічний тиск.

Публікація під назвою «Центр «Миротворець» оголошує збір коштів на будівництво секретної в’язниці СБУ для представників Amnesty International» вийшла 26 березня. 

«Оголошуємо збір коштів на будівництво секретної в’язниці СБУ для представників т.зв. «незалежної» міжнародної організації Amnesty International, які на замовлення з країни-агресора ось уже 4-й рік її шукають і ніяк не можуть знайти. Втілимо їх фантазії і мрії в життя», – йдеться у тексті.

Нагадаємо, 15 березня «Громадське» опублікувало на Youtube документальний фільм-розслідування «Таємний ізолятор СБУ», зазначивши, що журналісти поспілкувалися із п’ятьма особами, які стверджують, що більше року утримувалися в ізоляторі Харківського управління СБУ без суду та слідства.

скріншот із сайту «Миротворець»

У коментарі ІМІ Анастасія Станко зазначила, що розцінює цей випадок як погрозу та психологічний тиск.

«Також у коментарях на Фейсбуці мені писали, що я ворог, і що таких треба знищувати. Я також хочу додати, що замість говорити, що тюрем не було, краще б провели розслідування – нормальне», – сказала вона.

«Але з іншого боку – нічого дивного в цих опусах «Миротворця» не бачу, це ж далеко не вперше вони влаштовують словесний фас на журналістів, які об‘єктивно і неупереджено висвітлюють те, що відбувається в Україні. Дивно лише одне: чому цей сайт досі існує, і чому досі не розслідується кримінальна справа про викладені «Миротворцем» персональні дані більше 4 тисяч журналістів. З іншого боку те, що ця справа не рухається, свідчить, що на захист журналістів немає політичної волі вищого керівництва держави», – зазначила журналістка.

Як повідомляв «Детектор медіа», 24 травня 2016 року Центр «Миротворець» виклав чергові списки акредитованих в Росії журналістів українських та світових ЗМІ, яких назвав такими, що «співпрацюють з країною-агресором». Від України у списку значилися, зокрема, журналіст УНІАН Роман Цимбалюк, який став відомим після того, як поставив на прес-конференції «незручні» питання Володимиру Путіну, журналістка ІА «Українські новини» Христина Бутко, журналістка телеканалу «Інтер» Юлія Крючкова.   

Також у списку акредитованих журналістів – кореспонденти провідних ЗМІ світу: «Вашингтон пост», «Ньюсвік», «Нью-Йорк Таймс», «Голос Америки» (США), «Польське ТБ», «Радіо Польщі», телеканал «Польсат» (Польща), агентство «Сіньхуа» (Китай), телеканал «Си-Би-Си» (Канада), агентство «Франс-Прес», газети «Монд», «Фігаро» (Франція) та багато інших.

У липні минулого року повідомлялося, що Слідче управління Головного управління Національної поліції (ГУ НП) у місті Києві за дорученням Прокуратури міста Києва розслідує кримінальне провадження за ч. 1 ст. 171 (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) Кримінального кодексу України за фактом публікації на сторінках інтернет-ресурсу «Миротворець» списків журналістів, які начебто акредитовані у самопроголошених республіках «ДНР» та «ЛНР».

Деконструкция пропаганды: на примере репортажа НТВ

О возможностях

Ошибка дрессировщика

Ошибка дрессировщика: Новини України та світу

Америка бабі Галі не сподобалася з перших хвилин

https://ibigdan.livejournal.com/21807623.html

Василь Кучернюк

З моменту коли митники конфіскували з її валізи чималий шмат сала. Звичайно ж донька її попереджала і наказувала в жодному разі нічого не везти з їжі, але звідки ж бабі було знати що її дбайливо замотаний в целофанові пакети, заклеєний скотчем і знову замотаний в товсту льняну скатертину скарб знайде здоровенний пес, який кинувся на бабину картату валізу так наче все своє собаче життя марив тим бабиним салом. Лише сльози і вмовляння врятували бабу Галю від безглуздо великого штрафу. Виснажена довгим перельотом баба Галя не помітила як десь загубила лівий босоніжок.

Отаку перелякану, заплакану і в одному мешті її й зустріли донька, зять і онуки. Пізніше онуки дражнитимуть її: Баба Галя привезла сала, а як від пса тікала загубила сандаля. З зятем Василем в Галини також не склалося з самого початку, з моменту коли сівши в авто і зачинивши двері вона почула від нього: та шо ви так бахкаєте, ви вже не в своєму селі і це вам не жигулі. Зять взагалі був хлопець наче і непоганий - працьовитий і сім'янин порядний. Працював водієм далекобійником але чомусь сказав Галині що працює трокістом. Чому трокістом а не водієм Галина так і не второпала але вирішила що мабуть щоб виглядати солідніше в очах оточуючих.

Приготувавши вечерю Галина казала дочці: йди клич свого танкіста їсти. Василь якийсь час нервувався але згодом змирився що теща кличе його танкістом. При будь якій нагоді він дорікав тещі: "Ви гадаєте що тут так легко? Ви знаєте скільки я плачу за моргідж, іншуренс, есесмент? Я валю стрейтами від делівері до делівері, ще й за тікети лоєрам плачу щоб рекорд не зафакапати". Інтуїтивно Галина усвідомлювала що зять говорить українською але нічого не розуміла, тому не могла запропонувати жодного аргументу на свою користь.

Галина нудьгувала і сумувала за селом, за лісом, за козою, курми і навіть за дурнуватою скаженою сусідкою Валькою. Вночі їй снилося як вона повертається в своє село, сідає на лавку біля черешні і махає рукою Вальці яка їй тицяє дулю і каже: "чого ти сюди приперлася, американка вссяна". Але, на жаль, Галину в тому селі вже ніхто не чекав а її хату купив Вальчин племінник.

Щоб хоч якось розвіятися Галина багато ходила містом пішки. Спочатку вулиці Чикаго діяли на неї гнітюче але згодом в тих, здавалося б, сірих і одноманітних будинках вона почала бачити якусь невідому раніше красу. Непомітно для самої себе вона могла зупинитися і довго розглядати графіті або старий металевий міст. Щоразу вона заходила все далі і все менше хотіла повертатися додому. Одного вечора підкорюючись невідомому їй імпульсу вона зайшла в двері закладу який виглядав як ворота в пекло і навіть музика звідти лунала пекельна. Це був бар переповнений грізного вигляду чоловіками і жінками одягненими в шкіряний одяг. Галина підійшла до стійки бару і сказала одне з небагатьох слів яке вона встигла вивчити англійською: дрінк!

Додому Галина їхала надзвичайно гучним мотоциклом тримаючись за спину Дона Хорхе, чорноокого красеня що весь вечір їй щось жваво розповідав підкручуючи сиві вуса. На спині шкіряної жилетки він мав напис "BANDIDOS" а обличчя прикрашали шрами і татуювання під правим оком в вигляді краплинок сліз. З того вечора Галина майже не ходила на прогулянки пішки бо за нею заїзжав Дон Хорхе на своєму Harley FXSTB Night Train, чий звук двигуна Галина могла легко відрізнити від будь якої іншої моделі. Цей звук будив танкіста Василя і бентежив сусідів які подейкували що Дон Хорхе був сташним чоловіком, бувшим тілоохоронцем самого Пабло Ескобара і що його розшукує ФБР. Василь тиснув на доньку Галини щоб вона поговорила з мамою і переконала її взятись за розум. Донька ж робила вигляд що лиха на Галину, хоча на справді, знаючи важке життя і раннє вдівство матері раділа за неї і навіть заздрила такому бунтарству. Одного вечора Галина зібрала свої речі в валізу і сказала що їде жити до Дона Хорхе.

Донька плакала а Василь емоційно розказував Галині щось про совість, сором, і про те що ж скажуть сусіди.
Розумієш, Вася, сказала Галина, суб'єктивна думка оточуючих це не що інше як відображення наших же комплексів, недоліків і низької самооцінки. Якщо ти не перестанеш перейматися думкою сусідів і всі твої вчинки і рішення обмежуватимуться стандартами встановленими певною соціальною групою, рано чи пізно твої нездійснені мрії і нереалізований потенціал можуть сублімувати в насилля, проблеми в сім'ї, хвороби і алкоголізм. Виглянь за межі своєї коробочки, Вася.

Інтуїтивно Василь усвідомлював що Галина говорить українською але не міг зрозуміти жодного слова з того що вона сказала, тому мовчки відійшов від дверей, розгублено лупаючи очима.

Adios, cabron! Вигукнула Галина і попростувала на вулицю. Донька плакала а Василь дивився вслід ще досить молодої тещі з гарними сідницями обтягненими подертими джинсами і одягненої в шкіряну жилетку з написом BANDIDOS. На вулиці її чекав Дон Хорхе а з динамімків його Harley лунала пісня AC/DC Highway to hell.